Together in the Frame: коли мистецтво об’єднує серця
З 13 по 19 вересня 2025 року неподалік Кракова, у мальовничому містечку Кшешовіце (Krzeszowice), відбувся українсько-польський молодіжний обмін “Together in the Frame”, реалізований за підтримки Польсько-Української ради обміну молоддю. Координатором виступила Wielkopolska Voivodeship OHP Command, а Україну на проєкті представляла організація Stella.
Проєкт об’єднав молодь із двох країн, щоб дослідити спільну культурну спадщину через мистецтво, музику, фото та традиції. Учасники створювали власну пісню за допомогою штучного інтелекту, знімали музичний кліп, виготовляли прикраси у традиційних українських та польських мотивах, брали участь у хендмейд- і фотоворкшопах, малювали камінці в межах гри #kamyczki, проводили День культур і знайомилися з Краковом через міську гру.
Однак головною частиною проєкту стали люди — ті, хто творив атмосферу, ділився історіями й сміхом, ночами розмовляв про життя й мистецтво.
Тиждень, який став домом
“7 днів, 36 підлітків, мистецтво, сміх, спогади. Ми створили свій власний світ. Я ще раз переконалась, що дім — це не будинок, а люди в ньому”, — згадує Уляна Черкашина.
Для багатьох учасників це був перший міжнародний обмін — і водночас відкриття себе через творчість.
“Ми творили, співали, сміялися, гуляли під дощем, сушили мокрі кеди й говорили про все. Не розуміли польську, але розуміли одне одного. Дім — це люди, що нас оточують”, — додає Дарія Синенко.
“Проєкт з настільки різними людьми, але водночас усі свої. Обмін дав мені зрозуміти, що не треба кидати творчість — бо це частина мене”, — ділиться Дмитро Кабанчук.
Мистецтво, що відкриває і з’єднує
Під час тижня учасники створили справжній простір свободи — де кожен міг бути собою, ділитися почуттями, історіями, страхами й мріями.
“Зміни приходять після кожної подорожі. Цей тиждень подарував нові розуміння, цінності й безліч моментів, наповнених любов’ю”, — пише Вероніка Лобканова.
“Це був потужний досвід, який я ніколи не забуду. Ми створили спільну пісню, обмінялися традиціями й відкрили для себе цікавий факт — у Польщі навіть є день на честь картоплі! Кожен день був особливий”, — згадує Павло Будзин.
“Тиждень, де кожен день був про відкриття, музику, спільність, моменти, коли просто живеш і відчуваєш, що ось воно — справжнє життя”, — ділиться Дарія Глушкова.
Для неї особливим моментом став День культур, коли учасники презентували свої країни:
“Презентувати Україну, розповідати про наші традиції, бачити зацікавлені очі — це було особливо. А ще «Аркан», який ми танцювали разом, — це щось, що я точно не забуду.”
Творчість як спосіб пізнати себе
Для когось обмін став поверненням натхнення, для когось — першим кроком до усвідомлення себе.
“Цей обмін вперше за довгий час дав мені відчуття, що мені щось цікаво. Я зрозумів, що все моє життя — це мистецтво. Бо мистецтво — це не лише картини у Луврі, це пісні, вірші, небо, емоції. І саме через себе я передаю свої думки”, — написав Тимур Магдибор.
“Засинаючи, я відчуваю силу голосів і теплоту в обіймах. Щастя в простих речах. Ми зустрінемось знову — і житимемо у своїх спогадах”, — додає Злата Мішина.
“Колись хтось сказав, що мистецтво доступне лише сильним — тому Stella і зібрала найкреативніших. Together in the frame, we’re alive, we laugh together, we fly through the time”, — ділиться Анастасія Марченко.
“Мій перший молодіжний обмін — і я рада, що сказала ‘так’. Було багато історій, емоцій і секретів, хай вони й залишаться нашими”, — каже Вікторія Ніколаєвська.
“Polska jest dla mnie zawsze krajem przyjemności. A kiedy jesteś otoczony pięknymi ludźmi, nie ma słów”, — коротко, але дуже тепло підсумовує Аріна Падалко.
“Молодіжний обмін — це новий досвід і розуміння себе. Дякую за емоції, сміх і можливість дізнатись про контекст інших країн”, — додає Ганна Булгакова.
Лідерство, що надихає
Важливу роль у створенні атмосфери відіграли групові лідерки — Ірина Рукавишникова та Вікторія Мамедова.
“Всі такі різні, але нас об’єднує любов до творчості. Це був мій перший досвід тімлідерства, і я вдячна за атмосферу, за дітей, за енергію, яка заряджала з першого до останнього дня”, — пише Ірина.
“Ми — це не безліч стандартних ‘я’, а безліч всесвітів різних. І всі вони обрамлені однією історією довжиною в тиждень, сміхом, спогадами та великою любов’ю до творчості”, — додає Вікторія.
Післякадрове
“Together in the Frame” став не лише творчим, а й глибоко особистим проєктом для кожного учасника.
Це була подорож, у якій мистецтво стало мовою порозуміння, а спільна пісня — символом того, що навіть короткий тиждень може об’єднати людей на роки.