“Linked Battles”: два тижні колективного життя, розмов і пошуків справедливості у Франції

З 9 по 23 серпня у французькому селищі Beaumotte-Aubertans відбувся молодіжний обмін Erasmus+ “Linked Battles”, який об’єднав учасників із України, Франції, Німеччини та Йорданії.

Метою проєкту було дослідити, як різні форми дискримінації — расизм, сексизм, ейблізм, класизм — перетинаються між собою, та як молодь може спільно діяти задля справедливішого суспільства.

Учасники жили у спільному таборі, ділили побут, навчання і дозвілля. Таке колективне життя стало не лише частиною навчальної програми, а й важливим експериментом у побудові горизонтальної спільноти, де кожен має голос і відповідальність.
 

 

 

Про що був проєкт

Протягом двох тижнів молодь брала участь у воркшопах, лекціях і практичних активностях:

• обговорювали соціальну справедливість, війну, нерівність і екологічні виклики;

• плели кошики з лози, ремонтували велосипеди, доглядали спільний сад;

• знайомилися з концепцією автономних екодомів і вчилися рахувати власні викиди CO₂;

• вчилися співпраці через ігри, імпровізації, колективне прийняття рішень.

Такі завдання не лише розвивали практичні навички, а й допомагали глибше зрозуміти взаємозв’язок між соціальними і екологічними проблемами, між індивідуальними діями та колективною відповідальністю.
 

 

 

Досвід учасниць з України

Наталія Бенько:

«Гарно було на два тижні забути про особистий простір, цивілізацію і трикляту продуктивність. Ми говорили про російсько-українську війну, Палестину, екологію, ремонтували велосипеди, ходили по канату, доглядали сад, і головне — вчилися співіснувати. Це було як маленька симуляція демократичної держави, де кожен голос важливий».

Анна-Марія Коваль:

«Ми жили у наметах, щовечора збиралися біля вогнища, обговорювали складні теми й відкривалися одне одному. Це була пригода — знайти нових друзів, поділитися своїм досвідом і знову відчути природу».

Марія Гладун:

«Бути серед семи національностей протягом двох тижнів — це виклик і величезний подарунок. Ми говорили, сміялися, готували, дискутували — і ставали ближчими. Я навчилася відкриватися людям і цінувати різноманітність».

Анна Кузнєцова:

«Ці тижні були наповнені теплими розмовами, сміхом до сліз, смачними вечорами національної кухні й краєвидами, які неможливо забути. Але головне — це люди. Вони зробили це літо по-справжньому теплим і осмисленим».

Валерія Ашаєва:

«Мій перший Erasmus+ — і він перевершив усі очікування. Ми жили у наметах, готували разом, співали, танцювали й обговорювали важливі теми. Здавалось, що ми створили окремий світ — спокійний, чесний, повний підтримки».

 

Про спільноту, а не лише про проєкт

“Linked Battles” став нагадуванням, що зміни починаються з маленьких кроків — спільного приготування їжі, обговорення власних привілеїв, чи просто слухання іншої точки зору.

У цій французькій долині учасники створили власну модель міні-спільноти — демократичну, інклюзивну й чесну. І хоча після двох тижнів усі роз’їхалися по домівках, досвід залишився як доказ того, що солідарність — це не теорія, а практика щоденного співіснування.